16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА

Дата: 29.11.2018 08:46

Кількість переглядів: 318

16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА

У 1991 році Центром жіночого глобального лідерства ініційовано проведення міжнародної кампанії «16 днів проти насильства». З того часу дана кампанія проводиться щорічно з 25 листопада по 10 грудня та у ній приймає участь більшість країн світу, у тому числі Україна.

Основними завданнями заходів є привернення уваги громадськості до актуальних для суспільства проблем подолання домашнього насильства, протидії торгівлі людьми, жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків, а також сприяння утвердженню ненасильницької ідеології в суспільстві.

Слід зазначити, що період проведення кампанії є невипадковим та охоплює ряд ключових дат, які створюють символічний ланцюжок:

• 25 листопада – Міжнародний день ООН з викорінення насильства щодо жінок – присвячений сестрам Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури Трухильо у Домініканській Республіці у 1960 році;

• 2 грудня – Міжнародний день боротьби за відміну рабства. У цей день у 1949 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами;

• 6 грудня – річниця з дня «Монреальської різанини», коли 14 жінок-студенток були вбиті злочинцем лише через те, що вони були феміністками;

• 10 грудня – День прав людини. 10 грудня 1948 року уряди країн-членів ООН підписали Загальну декларацію прав людини, визнавши таким чином право кожної особи на життя, свободу та особисту недоторканість.

Поряд з іншими органами державної влади та громадськими організаціями активу участь у проведення кампанії «16 днів проти насильства» приймають також і правоохоронці.

Зокрема, організовано проведення заходів щодо відпрацювання осіб, які перебувають на обліку поліції у зв’язку із вчиненням домашнього насильства, виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах та не в змозі подолати існуючі труднощі самостійно.

Також заплановано проведення зустрічей поліцейських із вихованцями дошкільних закладів, шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл та педагогічними колективами навчальних закладів з метою ранньої профілактики правопорушень відносно підлітків, своєчасного виявлення фактів насильства над дітьми.

У свою чергу, для підвищення обізнаності громадян з питань попередження домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до будь-яких видів насильства, а також доведення переліку установ та організацій, до яких особа може звернутися за допомогою у разі вчинення побутового насильства, організовано проведення виступів з даної тематики у засобах масової інформації, трудових колективах та перед населенням.

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Незважаючи на те, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства, тривалий час питання насильства у родині не підлягало широкому обговоренню, а тим більше не йшла мова про необхідність пошуку шляхів вирішення даної проблеми. Цьому сприяв той факт, що сімейні відносини у слов’янській ментальності залишаються, як правило, закритими для суспільного нагляду і втручання та регламентуються здебільшого нормами моралі, звичаями і традиціями.

Подекуди люди звикли вважати насильством лише грубі його форми, які завдають фізичного болю або тілесних ушкоджень. При цьому, більш легкі види насильства (приниження, образи з використанням лайливих слів, обмеження свободи дій і пересування, можливості вільно спілкуватися з родичами і друзями тощо), як насильство інколи не розпізнаються. Як результат, потерпілі не бажають повідомляти про такі випадки вважаючи їх звичними речами.

Лише прийняття у 2001 році Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» засвідчило, що в Україні на державному рівні було визнано наявність проблеми сімейного насильства, а також готовність їй протидіяти.

Новий підхід у боротьбі з цим негативним явищем із використанням європейських стандартів було закладено при підготовці Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який набрав чинності 7 січня 2018 року. Документ передбачає впровадження комплексного підходу до боротьби з домашнім насильством, суттєве доповнення існуючих інструментів такої боротьби, введення нових визначень термінів та інших норм, спрямованих на покращення захисту потерпілих від домашнього насильства.

Так, під домашнім насильством тепер розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Норми нового Закону суттєво розширюють «коло осіб», насильство між якими вважається домашнім насильством. Так, дія закону незалежно від факту спільного проживання поширюється та подружжя, у тому числі колишнє, наречених, осіб, які спільно проживають чи мають спільних дітей, рідних братів і сестер та інших визначених законом осіб.

Виділяють чотири форми домашнього насильства: фізичне, сексуальне, психологічне  та  економічне.

Фізичне насильство – ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Сексуальне насильство – будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

Психологічне насильство – словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

Економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Слід також зазначити, що особи, які вчинили домашнє насильство, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

ЯК УБЕРЕГТИСЬ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

(ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ)

З початку стосунків не дозволяйте себе ображати чи принижувати, а також вчиняти стосовно Вас дії, які можуть привести до насильства.
Коли Ви бачите, що член сім’ї перебуває у стані сп’яніння, не з’ясовуйте з ним стосунків та не реагуйте на провокації. Спробуйте його заспокоїти, але не робіть при цьому різких зауважень.
Намагайтеся говорити з кривдником максимально спокійно, зрозуміло, чітко передаючи свої почуття і переживання. Ваші жести та міміка не повинні викликати агресії з його боку.
Не провокуйте конфліктів. Якщо Ви бажаєте примусити члена сім’ї ревнувати чи злитися, Ви можете спровокувати негативне ставлення до Вас і, як наслідок, виникнення конфлікту.
Уникайте суперечок у ванній кімнаті чи на кухні, де є гострі та ріжучі предмети.
Якщо зупинити конфлікт не вдається, спробуйте залишити приміщення та вийдіть на вулицю. На людях конфлікт, як правило, стає менш напруженим.
Зіткнувшись з першими проявами насильства подумайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей. Уявіть найгірший розвиток подій та продумайте свої дії у такій ситуації.
Домовтесь з сусідами, щоб вони викликали поліцію, якщо почують галас і крики з вашої оселі.
Якщо Вами отримано тілесні ушкодження, обов’язково зверніться до медичного закладу. Ви не лише отримаєте медичну допомогу, але й лікарську довідку, яка буде важливим доказом в суді.
У безпечному але доступному місці заздалегідь заховайте невеликий пакет з найважливішими речами (одяг, гроші, ліки, ключі, особисті документи, а також документи, які підтверджують право власності), продумайте маршрут Вашої втечі та визначте декілька місць, де Ви могли б переховуватись деякий час.
Зробіть все можливе, щоб кривдник не знайшов Вас, сховайте або знищить всі свої записи та адреси, які б допомогли кривднику знайти Вас (записні книжки, конверти з адресами тощо).
Заздалегідь обдумайте можливі варіанти вирішення питань розподілу майна (квартири, машини), стягнення аліментів, визначення місця подальшого проживання. Краще за все звернутись до кваліфікованих юристів соціальних служб або громадських організацій, чиї послуги є безкоштовними.
Продумайте, як обмежити спілкування з домашнім кривдником після розлучення і зберегти від нього дітей. Наприклад, попросіть колег поцікавитись, хто вам телефонує, попередьте співробітників дитячого садочка, хто може забирати дитину додому, ходіть до інших магазинів тощо (тобто доцільно змінити звичні маршрути).
Тримайте під рукою номери телефонів поліції та інших установ, до яких Ви можете звернутися за допомогою: управління соціального захисту населення; служби у справах дітей; центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо.
Не закривайте очі на факти учинення домашнього насильства, навіть якщо Вам страшно або соромно кудись звертатись. Сама собою проблема вирішена не буде.
Якщо ситуація критична, залишайте помешкання негайно, навіть якщо не вдалось взяти необхідні речі.
У разі потреби, не вагаючись телефонуйте до районного підрозділу поліції, або на номер "102" з метою термінового втручання. Представникам поліції, які приїдуть на виклик, детально опишіть все, що відбулось, покажіть тілесні ушкодження, а також меблі та речі, що були розбиті або поламані домашнім агресором.

Нажаль на сьогодні домашнє насильство є однією з найпоширеніших форм порушення прав людини. При цьому, більшість сімейно-побутових конфліктів залишаються латентними аж до моменту скоєння злочину, тобто потерпілі не бажають, а найчастіше соромляться повідомляти про такі факти не вірячи у можливість реальної допомоги, або ж намагаються просто змиритися з даною проблемою вважаючи її своїм особистим болем. Однак, замовчування може лише ускладнити ситуацію, оскільки порушник уникнувши відповідальності за свої протиправні дії продовжить їх чинити і надалі.

У разі вчинення домашнього насильства або реальної його загрози необхідно обов’язково звернутися до Національної поліції. Це можна зробити зателефонувавши на телефон чергової служби відповідного територіального підрозділу, спецлінію «102», або відвідавши відділ (відділення) поліції особисто.

При отриманні заяви чи повідомлення про випадок домашнього насильства правоохоронцями будуть вжиті невідкладні заходи щодо його припинення, а також притягнення кривдника до передбаченої законом відповідальності.

З метою запобігання неправомірним діям у подальшому особа, яка вчинила домашнє насильство, береться на профілактичний облік та з нею проводиться індивідуально-профілактична робота.

Крім того, у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення поліція може винести кривднику терміновий заборонний припис, яким кривдника може бути зобов’язано залишити місце проживання постраждалої особи, а також заборонено йому в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Постраждала від домашнього насильства особа може також звернутися до структурного підрозділу з питань сім’ї місцевої державної адміністрації або виконавчого органу з питань сім’ї сільської, селищної, міської ради, до повноважень яких належить здійснення координації діяльності суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

У свою чергу, з метою отримання соціальних послуг, інформаційної, медичної, соціальної, психологічної допомоги на безоплатній основі, а також тимчасового притулку, потерпіла особа може звернутися до центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Зазначеними центрами проводиться соціальне інспектування сімей, у яких мають місце випадки вчинення насильства, а також їх соціальний супровід.

У разі ж вчинення домашнього насильства відносно дитини, доцільно звернутися до органу опіки та піклування або служби у справах дітей, якими в межах повноважень будуть вжиті заходи щодо захисту її прав.

Для винесення обмежувального припису кривднику, постраждала особа або її представник можуть звернутися з відповідною заявою до суду. При цьому слід зазначити, що судовий збір у такому випадку не сплачується.

У свою чергу, для отримання безкоштовної правової допомоги, на яку мають право усі постраждалі від домашнього насильства особи, необхідно звертатися до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. В Україні діє єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0-800-213-103.

Безкоштовну консультацію з приводу домашнього насильства можна отримати також зателефонувавши на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації за телефоном 0-800-500-335 або 116 123 (для дзвінків з мобільного).

Фото без опису

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ

ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Відповідно до чинного законодавства особи, які вчинили домашнє насильство, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність.

Так, адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства передбачена статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до санкції вказаної статті, вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі, тобто застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-340 грн.) або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.

У свою чергу, повторне вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі особою, яку протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за вчинення таких дій, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340-680 грн.) або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Дії кримінального характеру, пов’язані з домашнім насильством, можуть бути кваліфіковані за однією із статей Кримінального кодексу України. Це може бути, зокрема, нанесення тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості (статті 121, 122, 123, 125), погроза вбивством (стаття 129), зґвалтування (стаття 152) тощо. Найбільш тяжким злочином даної категорії є умисне вбивство (стаття 115).

Також слід зазначити, що з 11 січня 2019 року набудуть чинності зміни до Кримінального кодексу України, який буде доповнено статтею 126-1 (Домашнє насильство). Відповідно до вказаної статті умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, буде каратись громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Поряд з притягненням до адміністративної чи кримінальної відповідальності до особи, яка вчинила домашнє насильство, можливе застосування також заходів цивільно-правової відповідальності, які полягають в необхідності відшкодування потерпілому завданої моральної та матеріальної шкоди.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ

Окрім притягнення кривдника до юридичної відповідальності, чинним законодавством передбачені також спеціальні заходи протидії домашньому насильству, які виступають формою реагування на вчинення особою актів домашнього насильства з метою індивідуальної профілактики насильницької поведінки та запобігання вчиненню насильства в особливо тяжких формах. При цьому, наявність таких спеціальних заходів зумовлена впровадженням в Україні кращих світових практик реагування на виявлені випадки насильства, особливо щодо захисту постраждалих осіб.

Спеціальні заходи щодо протидії домашнього насильства можна розділити на дві частини, а саме ті, які застосовуються підрозділами поліції та судом.

Так, з моменту виявлення факту вчинення домашнього насильства уповноважений підрозділ органу Національної поліції бере кривдника на профілактичний облік з метою проведення з ним профілактичної роботи.

Крім того, у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи, з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, за заявою постраждалої особи або за власною ініціативою працівник поліції може винести терміновий заборонний припис.

Такий припис виноситься терміном до 10 діб та може містити наступні заходи:

зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Невиконання термінового заборонного припису тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також постраждала особа або її представник мають право звернутися до суду із заявою про видачу стосовно кривдника обмежувального припису, який може визначати заходи тимчасового обмеження прав кривдника, які є значно ширшими ніж за умови винесення термінового заборонного припису, у тому числі:

заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається строком від одного до шести місяців, а його невиконання тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ст. 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення). Судовий збір за подання заяви про винесення обмежувального припису не справляється.

У разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство, на проходження програми для таких осіб на строк від трьох місяців до одного року

Неявка кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену за невиконання рішення суду (ст. 382 Кримінального кодексу України). При цьому, притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов’язку пройти таку програму.

З 11 січня 2019 року невиконання обмежувального припису або непроходження програми для кривдників буде кваліфікуватись за ст. 390-1 Кримінального кодексу України (невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників), якою буде доповнено кодекс відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».

« повернутися